украинская диаспора

[unamarmota]

Предлагаю вниманию информацию о жизни украинской диаспоры в Парагвае (на украинском языке): http://www.pravoslavya.sumy.ua/news.php?readmore=76

[unamarmota]

В 2003-2004 году, по-моему, на телевизионные экраны Украины (канал 1+1) вышел фильм об украинских диаспорах в мире - "Дорогамы украйинцив".
Фильм, на мой взгляд, - прекрасный и поэтому рекомендуется к просмотру интересующимся этими вопросами.
Каждая серия фильма соответствует какой-то одной стране мира, где живут-поживают украинцы, помня, что они - украинцы.
Создание фильма профинансировал незаурядный человек и патриот Украины Георгий Николаевич Кирпа - тогдашний министр транспорта и вполне реальный претендент на президентское кресло, трагически погибший потом в "политических схватках".
Одним из руководителей проекта является Василий Илащук, который и комментирует все в сериях.
Есть серия и о Парагвае. Правда, съемки ограничиваются всего лишь украинским анклавом - Энкарнасьонщиной и всего Парагвая не касаются, но тем не менее насыщены парагвайской информацией и знакомят с реальными людьми и судьбами.
Нашел упоминание о сериале тут: http://www.share.net.ua/forum/index....opic=521&st=45
В настоящее время крупнейший телеканал Украины "Интер", принадлежащий олигарху и одновременно (!) главе спецслужбы Украины СБУ В. Хорошковскому планирует съемки об украинцах Парагвая. Проект также задуман, как сериал (по странам) об украинцах-эмигрантах новой волны.

[sao007]

Ха, как же помню...видел пару серий(по Интер+)...и одну о Аргентине, в кадре был Мисьонес, помню еще очень колоритную старушку с калабасом домашнего йерба мате(или жербы, как она призносила)))...вообще, как ни странно этой теме, автор минут пять, в выпуске посвятил...

[unamarmota]

Расскажу об интереснейшем человеке, парагвайце, Алехо Романюке.
Для начала приведу статью о нем из украинской газеты «Вечернее Ровно» за 2004 год. Статья – на украинском, но для русскоязычных не так уж трудно поднапрячься, чтобы понять, поскольку - интересно.

«Поменял парагвайское богатство на 70 гривень пенсии в Украине»
У селі Добрятин, що в Млинівському районі, 65-річний Олексій Христюк-Романюк живе вже два роки. Загалом же в Україні він мешкає десятий рік, відтоді як приїхав сюди у гості на запрошення рідних. Батьки парагвайця — вихідці з Млинівщини, прості селяни. У далеких 40-х роках вони мешкали тут на хуторі Береги.
Своїх коренів на чужині не забували
Втім, у 1937 році, коли почалася війна, вони, взявши з собою старшого і поки єдиного сина Бенедика, разом з іншими емігрантами з України вирушили до далекого Парагваю. Тридцять один день тривала їхня мандрівка на пароплаві й за цей час вони жодного разу не бачили землі. Коли нарешті ступили на чужу землю, плакали. Дехто навіть хотів повернутися назад. Тільки грошей на повернення не було. Тож довелося будувати життя на чужині. Прибульцям держава не допомагала коштами, давала лише по 20 гектарів лісу, щоб корчували його і засаджували городиною. Саме тут, у далекому Парагваї, й народився Олексій. Зі свого дитинства чоловік пам’ятає чимало екзотичних для нашої уяви моментів: і прихід тигра до їхньої хатини, і напади мавп на плантації кукурудзи, і боротьбу з саранчою. Вдома в українців жили приручені мавпи — вони були як забавка замість кота чи собаки, а апельсинів, персиків на парагвайській землі росло стільки, що дітлахи грали ними у футбол. Втім, неабияка віддаленість від рідної землі та екзотика чужини не посприяли забуттю українцями рідних коренів. Вдома у Романюків-Христюків розмовляли лише українською і навіть вулиці у створених переселенцями поселеннях називались по-рідному — Дубенська, Тарасівка, Волинь. Коли ж слухали українське радіо, пригадує п.Олексій, то душу переповнювали такі сильні почуття, що аж «тіло вкривалося гусячою шкірою».
Перший роман в Україні завершився судом
У 1994 році успішний бізнесмен Олексій Христюк-Романюк, який має магазин та власне підприємство — фабрику з виготовлення акумуляторів у Буенос-Айресі, вирішує на запрошення свого двоюрідного брата з Млинівщини приїхати на три місяці в Україну. І ця перша поїздка на Батьківщину своїх предків стає переломним моментом у житті парагвайця українського походження. Тут він знайомиться з розлученою жінкою Лідою і вирішує залишитися в Україні. До Ліди п.Олексій приходить не з порожніми руками: купує трактор, автомобіль, стругальний станок, морозильну камеру, причому, оскільки ще не має українського громадянства, все записує на вподобану жінку. Живе у неї, господарює на землі, якої у Ліди три гектари, порядкує по господарству. Втім, починаються проблеми: син жінки, який до цього працював у Володимирці, повертається додому. Оскільки той не прагне взагалі будь-що робити та ще й влаштовує вдома п’янки зі своїми друзями, п.Олексію це не може подобатися. Тож іноземець вирішує Ліду залишити. Про розподіл придбаних речей з нею домовляються так: автомобіль — Ліді, трактор — Олексію. Втім, Ліда, зметикувавши, що можна забрати ще й трактор, звинувачує Олексія у його крадіжці. Починається судова тяганина, яка не завершилася досі. Втім, незважаючи на таку підступність з боку української жінки, п.Олексій в Україні не розчаровується і не збирається повертатися до Парагваю.
Маму за парагвайця посватав... син
Одного разу побував п.Олексій у свого свояка у Млинові. З сином свояка прийшов у цей час додому товариш Микола. Олексій розговорився з хлопцями, запитав жартома, чи не знають вони якої вдовиці, до котрої можна було б пристати у прийми. Микола відповів: «То приставайте до моєї мами». Олексій почав розпитувати, де ж його мама мешкає, ким працює тощо. Втім, не зразу наважився з нею познайомитися. Врешті, набравшись сміливості, сів на велосипед і поїхав до Добрятина. Першого разу він Жені, так звали маму Миколи, не застав: вона тоді була в церкві. Тому змушений був Олексій їхати до Добрятина вдруге. Нарешті жінку вдалося побачити і вона йому сподобалася.
— Женя, — розповідає п.Олексій, — ледве не зомліла, коли мене побачила. Я пообіцяв їй ще раз приїхати. Потім Микола мені розказував, що вона до нашої зустрічі його розпитувала, чи я, бува, не лисий. Аж тут виявилося, що я — ще й з чубом. Наступного приїзду я поміг жінці вирвати буряки, а потім у неї й залишився назовсім. Женя — дуже добра жінка. За два роки нашого спільного життя ми ні разу не посварилися. А що вже щедра вона, то й не розказати: інколи все родичам пороздає, що й собі не залишиться. Хороші й сини у неї. З обома я чудово знаходжу спільну мову.
Тут непогано і з 70 гривнями?
Нині п.Олексій вже має українське громадянство. З прибутків у колишнього бізнесмена лише 70 грн. пенсії. Однак він через це ні краплі не засмучується. Каже: «Гроші виручають людину, але вони — ще не все на світі». Щодо вибору місця проживання, то тут він відбувається приказкою: добре там, де нас нема. Втім, вважає він, в Україні не так і погано. Адже схотів — працюєш на городі, схотів — вишні їси чи відпочиваєш. Маючи ж власне підприємство, ти мусиш щодень пропадати на роботі. Є, на його думку, й багато інших принад у проживанні в Україні. Зокрема, тут не крадуть так, як у Парагваї, і п.Олексія спочатку навіть дуже дивувало, що українці не бояться залишати на шнурку білизну на ніч. Немає тут також грат на вікнах, як у державі, де народився п.Олексій. З іншого боку — в Парагваї краще технічне оснащення: там ніхто не працює на городі кіньми, а мають люди комбайни, трактори. І дороги не те, що в Україні, навіть грунтові — рівні, хоч яйцем качай.
На зиму п.Олексій збирається з’їздити до Парагваю, якщо, звісно, його рідні (два брати та сестра) вишлють йому гроші. Втім, не лише, щоб побачити рідних збирається він за кордон, п.Олексій також хоче владнати питання з розірванням шлюбу, адже в Парагваї у нього залишилася дружина (дітей у п.Олексія нема). Ще має колишній парагваєць там дім. Він планує його продати та купити будинок тут, під Млиновом. Добре було б, каже він, і влаштуватись десь у райцентрі на роботу, щоб платили гривень зі 300.
Україна мала б бути першою в світі
Оскільки живе п.Олексій у селі, то не цурається сільської роботи. Каже, що йому вона подобається. Адже в його роду всі з діда-прадіда працювали на землі. Втім, він намагається роботу на городі полегшити і, приміром, сам змайстрував спеціальне рало, щоб підгортати буряки чи картоплю, модернізував лопату, загнувши її під прямим кутом до держака, щоб легше було картоплю копати. Його ж городи (а це 2 га землі) нині, мабуть, оброблені чи не найретельніше у селі. Крім цього, і городи, і його двір майже з усіх боків обсаджені мальвами, які колишній парагваєць посадив власноруч.
Односельці вже звикли до п.Олексія і не прибігають на нього дивитися, як раніше. Особливих друзів у чоловіка немає, адже, каже він, йому не до них, бо в селі з ранку до ночі роботи вистачає. Правда, сусідам колишній парагваєць ходить допомагати на городі.
— Шкода лишень, — розмірковує він про сільське життя-буття, — що все так на селі розвалюється. Квітки ніхто не посадить, дорога розбита. Таке враження, що чоловіки лишень шукають, де б з самого ранку випити або в жінки грошей видурити на горілку. Дивно, що всі наші люди тут живуть, українські, — і порядку ніякого нема. А мала б Україна бути першою в світі.
Мирослава ШЕРШЕНЬ.

Такого интересного человека довелось встретить на жизненном пути и подружиться.
Прошли годы и Алехо живет уже снова в Парагвае. Ехал проведать родню и остался. А теперь скучает по Украине, по украинским песням, по зимам и мечтает съездить еще раз повидаться. Разговаривает каждую неделю с сестрой и с пани Женей в Украине по телефону, да и наши все разговоры тоже начинает с вопросов: «Какие там новости из Украины?»

[Киря]

да интересная статья про Олехо ,но вообщем то обычная история .
у нас в Литве половина населения страны живет заграницей ,потом возвращаются потом опять уезжают ,потом опять по кругу .. и так постоянно . мало таких кто постоянно в Литве живет .
есть такие кто работают в Германии скажем 0,5 года а 0,5 года в Литве .. таких достаточно много )
есть такие у кого скажем дом и ПМЖ во франции ,а сами приехали в Литву работать ( типа временно ) у меня такая подруга есть .
есть кто замуж вышли в европе ... потом вернулись или не вернулись ..)
вообщем вся Литва живет как этот Олехо , то там то здесь )))

[unamarmota]

"ИНТЕР" в Парагвае

Сообщение от Andres

интересуюсь:что хотела эта пресловутая Наташка,равно как и весь канал,миру поведать?Типа,Парагвай-тьерра инкогнита?О жизни местных украинцев?Какова,словом,тема репортажа была?Дорога дальняя,однако.Для вояжа должен быть хороший мотив.Сваяли репортаж то?Надеюсь,в стиле немцев:тенес кэ сентирло?

А я разве не рассказывал? Совсем старый стал - забываю, а Шахеризаде память ох как нужна.
Группа из 8 человек была в Парагвае меньше недели проездом из Аргентины в Бразилию. Идея снимаемых репортажей - рассказать об украинцах в странах расселения и попутно, насколько это возможно, рассказать о странах, поскольку спонсором этих съемок выступила туристическая фирма.
По Парагваю получилось "галопом по европам" (была такая передача на украинском ТВ). Поскольку самолет из Байреса опоздал часов на 10, поскольку ребята не подготовились морально к жаре (в тропиках-то!) и быстро скисли, то приходилось менять план и резать безжалостно все запланированное... По крайней мере в два асунсьонских дня. Кое что все-таки сняли и теперь нужно ждать окончания работы над фильмом.
Позавчера, съемочная группа была уже в Индии (связывался)и дальше будут колесить по ЮВА. Задача сейчас наснимать побольше, а потом уж в Киеве монтировать.
Рабочий момент одного эпизода асунсьонских съемок - тут: http://picasaweb.google.com/unamarmota/InterEnParaguay#
Берут интервью у сеньора Маркоса Рамиреса, который еще в годы правления Стресснера, молодым парнем попал на учебу в СССР, закончил Харьковский автомобильно-дорожный институт, уехал работать на Кубу, там женился, потом вернулся с женой в Парагвай (после Стресснера), работал руководителем одного из департаментов муниципалитета Асунсьона. Скучает по общению на русском, на котором говорит хорошо.
Будут результаты парагвайских съемок - обязательно поделюсь.

[unamarmota]

Кстати, об Алексее Максимовиче - Алехо (см. выше) тоже Интер сюжет снял в его родной Энкарнасьонщине.

[unamarmota]

А вот в самой Украине, активистки женского движения Femen видят пропаганду украинской идеи через демонстрацию голого женского тела с варениками и венками цветов на голове в стиле национальных традиций.
Такая вот идея... национальная.
Смотрите фото и ЖЖ: http://femen.livejournal.com/

[Киря]

хаааха клёвое движение ,))) чисто в стиле Украинской политики.

Балконы людям !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

[unamarmota]

ИНТЕР (крупнейший украинский телеканал) выдал-таки анонс передачи "Наши" о жизни украинцев за границей.
http://inter.ua/ru/news/2011/02/04/4335
Одна из серий будет и о Парагвае.
Интересно, удастся ли передать дух страны съемочной группе "вихрем пролетевшей из Аргентины в Бразилию"... Хотелось бы...

[unamarmota]

рекламный ролик передачи: http://www.youtube.com/watch?v=Yk1jOJy_r5E&hd=1
и другие отрывочки-зарисовки этой командировки:
http://www.youtube.com/watch?v=z_NdBDEYMZ8
http://www.youtube.com/watch?v=hQ7z_fiOAfE
http://www.youtube.com/watch?v=uPDbrDDgyCo

[unamarmota]

Нашел ссылку на "старую", 2004 года, программу "Дорогами украинцев" - серия об Аргентине и Парагвае (Парагвай, окрестности Энкарнасьонщины - вторая):
http://downloads1.ukrainatv.com/stor..._arhentyna.wmv
http://downloads1.ukrainatv.com/stor...rohamy_all.wmv

[Olega67]

Сообщение от unamarmota

Нашел ссылку на "старую", 2004 года, программу "Дорогами украинцев" - серия об Аргентине и Парагвае (Парагвай, окрестности Энкарнасьонщины - вторая):
http://downloads1.ukrainatv.com/stor..._arhentyna.wmv
http://downloads1.ukrainatv.com/stor...rohamy_all.wmv

Не открываются ссылки...

[unamarmota]

Там нужно немного подождать (зависит от скорости вашего инета): закачивается-буферизуется, а потом все начнет показывать.
Извините, не я придумал...

[Olega67]

Сообщение от unamarmota

Там нужно немного подождать (зависит от скорости вашего инета): закачивается-буферизуется, а потом все начнет показывать.
Извините, не я придумал...

Выдает:
Error!
Error No File!?

Ждал((((
В 3х разных браузерах пробовал...